Я хочу додому…знервовано, змучено, вперто
Із вирію мчусь у покинутий з осені світ.
Змололо життя, ніби каву, в земній круговерті.
У вирі поразок і втрат, крізь чагарники літ---
Додому…додому, в моє повнолуння зелене,
Де небо вкриває асфальтів гарячий кришталь,
Де в росах каштанів веселки співають для мене,
Додому, в минуле, де радість моя і печаль.
Закони життя перепишу, порву, перекреслю,
Додому у «вчора» ввірвусь, щоб під дахом небес
Просто, безцільно спинитись в вогнях перехрестя
Й востаннє, востаннє вдихнути у груди тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604068
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.09.2015
автор: ацеа