****

****




Знову  тече…  живе  не  заживе
Надто  розірване  щоб  часом  залатати
Забилось  у  конвульсіях  й  пливе
Захлеснуто  ще  бореться  спливати

Солодкий  біль  шматує.  На  устах
Смак  крові  власної  змученої  страхом
Вони  рятують  задіравий  дах
Який  уже  і  не  назвати  дахом

Їх  голови  у  мене  в  голові
Ще  стільки  треба  перерахувати
Думок  що  кровоточать  мов  живі
Й  яку  із  них  потрібно  рятувати

Ти  плачеш,  значить  врятував  не  ту,  
Я  сподіваюсь  можна  все  вернути
Я  вистрелив  цю  кулю  холосту
А  в  дірку  в  тілі  можна  зазирнути

Якщо  ти  плачеш  значить  я  дурак
Це  значить  я  роблю  щось  не  старанно
Розслабившись  залежано  розм’як
Без  болю  булоб  гірше  ніж  погано

Я  дякую  що  ти  у  мене  є
Що  мною  ти  живеш  і  розквітаєш
Нехай  воно  у  мені  розіллє
Солодкий  біль  котрим  ти  оживляєш

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2015
автор: Seeyer