Я знову сам , я знов один
Без долі тисячу годин
І я сумую , я не плачу
Я лише чекаю , жду ту вдачу
Коли нарешті – прийде час
І не для мене , а для нас ...
Для нас ! Та де ти ? Де ти є ???
Невже на світі вже немає
Тієї милої , одної
Тієї рідної святої,
Що пригорне , що приголубить,
Що над усе мене полюбить
Що навіть в смутку і журбі
Мене не кине ... Ні ! Ні ?! Ні ??
Ні , такої певно не знайти ...
Але я буду далі йти
Я буду йти , я буду мати
Як хижий птах її чекати ...
І лише побачу , що десь там
Палає іскрою бажання
Я полечу , зайду в той храм
І з ніжністю візьму кохання
Візьму і більше не віддам
Не загублю і не закину
Я буду вірний , як Адам
До вічності ... Поки не згину.
( Коробський Вадим )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=6043
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.07.2005
автор: Vadik