Увесь мій світ, мабуть, згубивсь у тому,
що я не можу буть і тут і там.
Знаходить скрізь частинки свого дому,
і так й не збудувать душевний храм.
Мій світ блука із вереснем за руку,
ще осінь не вдягла тепліший одяг.
Вривається у душу сум без стуку,
а в ній вже кілька днів суцільний протяг.
Увесь мій світ, мабуть, згубивсь в мені,
я осінь попрошу не бути злою.
Побути на моїй ще стороні,
і дати попрощатися з cобою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604300
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Руслана Лукаш