А ти встанеш рано-вранці
і уже не зможеш спати,
вип’єш кави та не заснути,
як ти там у окопах, солдате?
А чи маєш усе необхідне
для того, щоб оборонятись?
Взутий, вдягнутий, не забутий
і на чому вночі тобі спати?
А чи є необхідне у аптечці,
якщо прийдеться рятуватись,
вже стих обстріл, а чи надовго
зараз лиху цьому припинятись?
І за тебе помоляться тихо,
та молитви буває мало,
нехай у тебе броня найміцніша
і надійна як молитва мами.
Нехай броня і захист міцніший,
не страшні їм будуть снаряди
і все лихо тебе обминає,
а ми станемо проганяти.
А жінки десь страви готують,
привезуть, щоб смачного з’їсти,
на буржуйці їх розігріти
і улюблений пес вже чекає…
Ще зима не настала та іще не морози,
та пролиті за побратимами сльози,
військовий капелан молитву читає,
молитви у церквах за вас благають.
Просять, щоб ви живі і здорові
додому повернулися, і знову
вам Україну захищати,
і за вас молимось, солдати!
Фотографія із інтернету.
09.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604330
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.09.2015
автор: Светлана Борщ