Зав'яжи мені очі, любий,
Рукавом своєї сорочки,
Щоб більше не бачили люди,
Які вони в мене порочні.
Зав'яжи мені руки, чуєш?
Щоб більше не сміла красти
У себе самої душу
І знову до ніг твоїх класти.
Зав'яжи мені вуха, ти чуєш?
Й залишись наодинці зі мною,
Щоб не чула, як руки цілуєш,
Щоб тебе відчувала душою.
Вирви серце з грудей моїх, любий,
Чи ж не чуєш, як бідне благає?
Не шкодуй, розірви мої груди,
Бо ж без тебе воно так страждає!
Забери в мене сон, чи чуєш?
Я не хочу без тебе спати...
Й не переч мені! Нащо бунтуєш?
Дай щомиті тебе відчувати!
Бо ж чи є в світі більше щастя,
Ніж тебе відчувати, любий,
На шкірі своїй, на зап'ястях,
Ніж щодня цілувать твої губи?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Вікторія Дубінець