Єдвабом сірим небо вкрите.
Від ранку мочить дощ кущі.
Змив пил увесь. Не в силі змити
Лиш жар з душі.
Парує ліс, мов кава в чашці.
Птахи сховали в гнізда спів.
Я ж відчинила двері казці
На кілька днів.
Жду чуда. Піднеслася духом.
Летять лелеки в ірій з гір.
А дощ, мов вуж, шипить у вухо:
- Не жди! Не вір!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.09.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)