.

недописків  у  мене  більше,  ніж  недопалків  -  
ще  одна  ознака  відсутності  сили  волі.
ходжу  скрізь  розгублена,  наче  розпарка,
і  ніяк  не  візьмуся  закінчити  свою  story.

і  ніяк  не  візьмуся  її  розпочати.
завжди  відкладаю  на  завтра  й  сама  в  це  не  вірю.  
а  справ  тут  всього  -  просто  речі  зібрати
і  замкнути  іззовні  хатину  зі  звірами.

й  не  пускати  їх  далі  іти  за  собою,
і  примусити  себе  іти  уперед,
щоб  знайти  -  ні,  не  щастя,  -  всього  лишень  зброю,
й  затулити  вікна  сторінками  старих  газет.

щоб  не  бачити,  як  на  дорозі  перед  моєю  новою  хвірткою
помалу  збираються  всі  мої  звірі.
я  замкнула  їх.  дім  мій  старий  став  їм  кліткою.
нема  більше  їм  місця  в  моїй  пам"яті,  болю  в  моїм  тілі.

я  не  дам  їм  ступити  ні  кроку  стежкою,
не  пущу  їх  до  себе  -  хай  роблять,  що  хочуть.
залишу  без  уваги  набридливе  відчуття  дежавю,
хоч  воно  вже  всередині  стогне  й  скрегоче.

якщо  знову  у  цьому  потреба  виникне,
то  впущу  їх  у  дім  і  вкотре  у  ньому  замкну.
і  робитиму  це  щоразу,  поки  вони  не  зникнуть,
або  я  десь  в  дорозі  до  нового  дому  безсила  засну.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604466
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 05.09.2015
автор: alalal_v