Літо минуло, знов ями мов глеки,
Дуже швидко повняться дощами.
Зважнілі і задумані лелеки,
Дибають між всохлими кущами.
Земля волога, і слова, і очі,
Вдень може так, а вночі безсоння.
Серце чомусь аритмічно голгоче,
І біль цілує у ліву скроню.
Стало і сиро і важко в повітрі,
Тихо вдих та видох повторюю.
Балансую на гострому вістрі.
Скоріше б ранок, кава з цикорію.
Вітер, тіні – янголи хитаються,
Все, що можу собі дозволити.
Шепочу, Господу сповідаюся,
Та мабуть гріхів не замолити.
2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604522
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2015
автор: Василь Надвірнянський