***
Коли бджола віддасть останній мед,
пилок збере на квітах пишнотілих,
а час пливтиме човником вперед -
насправді вниз, і листям пожовтілим;
коли в садах не стане ні душі,
а одинока птаха шерхне в груші,
коли тужитимуть розхристані дощі,
й думки приб`ються берега, як мушлі;
діброви понесуть печаль коли
в передчутті приходу заметілі,
а квітка для останньої бджоли
ще зберігатиме нектар в своєму тілі;
коли вода тремтітиме в ріці,
бо наготу свою не обігріє, -
моя рука замре в твоїй руці,
неначе й ми от-от злетим у вирій.
1 вересня 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604528
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2015
автор: Надія Позняк