Зоряне небо, темна ніч,
У них в руках - новий світанок.
Їхні розмови віч-на-віч,
Допоки не настане ранок..
Він думки її читав ще краще за свої,
І гоїв рани на ній від чужих капканів.
Жити для неї, забувши про себе - не гріх,
Жити з нею як у мрії, без фальші кайданів.
Вона ж казала, його нема, кохання - казка,
З нею - пусті розмови, без неї - пуста кімната.
Бо закоханість - тільки на очі пов'язка,
Хто ж така вона, щоб за неї вмирати?
Темна ніч розчинила в собі
Трішки цукру і ароматної кави.
На втіху сонній небесній юрбі.
На радість чарівним, закоханим парам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Настя Терник