……

Ти  народжуєш  груду  землі
І  вона  молоком  пахне,  теплим
Ти  хочеш,  щоб  вона  ніколи  не  знала  надмірних  дощів
Плугу,  який  ріллю  розорати    не  здатний  
На  небі  жарптиця  сонячна  кричить  так,  що  її  тільки  чутно,
Ти  гойдаєш  грудку  в  руках,
Щоб  у  ній  прокидались  пагони
Птаха  кричить,  бо  її  діти  не  можуть  проклюнутись
Не  може  бути  на  небі  забагато  сонць.
Хитаєш  собі  головою,  гойдаючи  крицю  в  руках
У  когось  немає  й  такого  щастя  
Хтось  уже  сам  в  світ  приніс  забагато
Щоб  множитись
Тож  він  бере  землю  і  садить  її
І  вона  йому  родить  колосся  
Збиране  зерно  молоком  пахне  теплим  
Наче  щічка  дитини  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: NNNP