Десь в місті, в задушливій квартирі
Чекаєш зустрічі намарне
Вона наречена не твоя в перспективі
Зате лялькою поруч дивиться гарно
Їй раз у раз телефонуєш
А у відповідь: «Недосяжний абонент»
Палиш і роздратовано нервуєш,
Мов на екзамені життя схвильований студент
А вона в Карпатах, на котрійсь із полонин
Сонцю сповідається і небу
Минуле у сотні ховає ряднин
І щодень тебе чути зайву потребу
Їй набридло жити за розкладом
Вона не потяг, а знесилене дівча
Набридло, як нищиш презирливим поглядом
І не шукаєш до неї розуміння ключа
І не клич її більше в міських лабіринтах
Її ім’я пустим спогадом дарма не чіпай
Зрозумій, що не на твоїх ординських візитах
Для неї земний побудований рай
Вона не Єва, а ти не Адам
І яблука зрад їй твоїх не потрібні
Розклав час жорстокий усе по місцях
І долі шляхи ваші вже не підзвітні
© Леся Приліпко-Руснак, 15.08.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604771
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2015
автор: Леся Приліпко-Руснак