Як з мухи слона, так із слова стається образа.
Без твого життя ,моє ,як в старому кіно
Де чорне і біле -контраст лиш горя і щастя..
Скажи,ну для чого так жити дано?
У моїх очах ще крапля надії на диво
у твоїх - суцільні скляні кораблі..
Ти в них заховався і дивишся ніби повз вічність..
Ти стій! почекай! Не йди! Не пливи!
Ну добре, давай поістеримо знову.
Давай покричим і на місті зробим біду..
Давай ми у сльозах моїх потоним
Давай з твоїх криків навієм грозу.
Давай покидаєм на землю посуду
Давай кулаком у дверях ти зробиш диру
давай.. доки сил вже зовсім не буде..
А потім забудемо нашу вину...
А потім прийду й головою припнешся до лона
Я ніжно прижму і ти тихо вздихнеш..
Давай цілуватимеш засльозені губи...
"Ніколи не пущу"... і враз обіймеш
І сльози на щоках
І в серці комочок..
І зовсім реалія щось не така.
Давай ми пробачимо кожному своє.
Давай все почнемо з нового листа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Тейсі