[i]Ми не маємо права, на вічність,
У цьому наша єдина трагічність.
Наше минуле і сьогодення –
Чатує лише хвилина натхнення...
Наші згублені ідеї та мрії,
Зникнуть по зимі у заметілі.
Між крику, луна, хвилина мовчання –
Що не виправдала сподівання.
Ми створені із пилу та попелу,
Згаслих у часі, самотніх зірок…
Нам як і ним, знов колись, до фіналу –
Лишається одна, сцена і крок…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604930
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.09.2015
автор: Валерій Кець