Дивишся прискіпливо в очі і думаєш: «От дурна!»
А я всього лише хочу торкатися твоїх рук.
Раніше ти б випив залпом сльози мої аж до дна.
А тепер же тебе дратує будь-який здійснений звук.
Відштовхуєш обійми і дивишся люто очима.
А я лише хочу закрити від тебе жорстокий світ.
Ти ж неприступно ховаєшся заново за дверима,
Тому блакитні метелики б'ються у мій живіт…
І як тут тепер злетіти, ну як розгорнути крила?
Коли тобі обривають усі попередні змоги.
І знов за тебе боротись мені вже ніяк несила.
Я скинула свої крила. Встаю на обдерті ноги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Троянда Пустелі