1. Д́обу сльози випускали
Сіро-ртутні небеса.
Пташки в гніздах нудьгували.
В шпарці дрімкала оса.
Та паслися ще корівки,
Дощ їм вилизав боки.
Вітер злісно бив по гілках.
Позривав кущам шапки.
Змився пил із тротуарів.
Граб поник, втягнувся мох.
Серпень виплакавсь, постарів.
Вересню віддав посох.
2.
Небо вбрало плаття чорне.
Вітер в купи хмари горне.
Грізно хвилями гойдає.
Річка стогне, завиває.
Дідо-грім упав на дуба,
Ледве той утримав чуба,
Потрусив зеленим листом –
Розлетілось, мов намисто,
І на трави, і на води.
Вітер далі хороводить.
Дощ пустив з хмільної хмари,
Мов пастух овець з отари.
Лило довго, як з відра.
Дуб попив, віджив, трава.
Річка пригорщами брала,
Поки хмара не розтала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)