Що ж ви творите у світі,
Ви-вражії діти,
Розорали нашу землю,
Розтоптали квіти!
А ті квіти-наші діти,
Синочки-соколи,
Нема правди в сьому світі,
Й не буде ніколи!
Доки ворог убиває,
Та й смерті радіє,
В крові руки умиває,
Пробудись надіє!
В кожнім серці Українця,
У кожній людині,
Нема місця для чужинця,
У нашій хатині!
Земля наша найсвятіша,
Бо князів ростила,
Пам'ять ворог згвалтував,
Виросла могила!
Краде,топче й не питає,
Обрізує крила,
Така доленька гіренька,
Що й життя не миле!
Та й не буде тобі миле,
Люде України!
Доки правлять їзуїти,
Й кладуть в домовини!
Твою долю,твою волю,
Твою честь і славу,
Синів твоїх,твоїх дочок,
Та й ділять державу!
Схаменися люде Божий,
Прозрій в ясну днину!
А як ні,то теж положать,
Тебе в домовину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605059
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2015
автор: Леся Утриско