Небо сіріє…Так починається ранок.
Сонце палає ядерним вибухом—день.
Знов сутеніє. Потім провисне серпанок
Над ясенами і білоцвітом вишень.
Так і проходить життя: будень і диво,
Днями й ночами тріпочучи, ніби крильми,
Мчить Ойкумена в космосі крихітним пилом,
Хто ж тоді ми на Землі. Хто ж тоді ми?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605092
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.09.2015
автор: ацеа