Пробачте за слова, які згубила
дорогами, що йшли у нікуди́...
Я батогами, наче ними била...
безтямно так, мов тратила зв"язки ...
із Богом, що мовчав десь за дверима...
Молився. Не молилась адже я...
І, навіть , коли наче об лід билась...
Молився,- тихо так,- за немічне дитя...
І я одужувала, крок за кроком, з болем...
Лише молитва очищала шлях...
Щоби ніколи, серце!... Чуєш?! Більш ніколи!
Ти не метало списи у словах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605166
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2015
автор: Іванюк Ірина