Осінь розвіяла злато,
По світу пусила добро,
Розкидала так завзято,
Що иоє зомліло нутро...
Листочки падали мов гроші,
Банкноти шаруділи в такт
І я забув про дні та ночі,
Неначе справжній олігарх...
Танцюю радо сам з собою,
Не можу все порахувати,
Аж раптом двірник за спиною :
"Ну дайте хоч позамітати !"
Урвався сон, земля в лахмітті,
А я - звичайний перехожий ;
У гаманці гуляє вітер
І павутину рве охоче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605173
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.09.2015
автор: Мандрівник