3. Купе

В  купе  сиділи  три  дівчини  і  три  чувака.  Якесь  потрійне  побачення  або  програма  «Знайди  її  чи  його».  Ми  почали  знайомитись  і  розповідати,  хто  куди  їде.  Як  виявилось  брат  з  сестрою  їхали  в  якесь  село  до  батька,  а  дві  солоденькі  як  перець  «пари»  вирішили  зробити  собі  дабл  дейт  і  поїхати  на  море.  Виглядало  це  досить  романтично.  Розуміючи,  що  дорога  буде  довга  і  нудна  я  вирішив  подрімати,  що  в  мене  не  вийшло.  Сестричка  вирішила  скрутити  косяк  і  бахнути  за  знайомство.  Я  з  радістю  погодився  запалити  з  ними  люльку  дружби.  І  через  п’ять  хвилин  я  відчув,  що  я  вже  трохи  надружився  і  треба  піти  трохи  роздуплитись  і  пішов  в  туалет  покурити.  
Повернувшись  після  короткої  перерви  до  купе,  я  впав  на  своє  місце  і  одразу  отримав  люльку  миру  зі  словами:  Давай  чувак.  Гати  правду  матку!  Не  знаю  що  це  мало  означати,  тому  проігнорував  ці  слова  і  мовчки  затягнувся.  Я  помаленьку  разом  з  інерцією  потягу  досяг  другого  світу,  як  Далай  Лама  під  час  медитації  в  спробі  контакту  з  вищим  світом.  І  перша  ж  думка  яка  промигнула  в  моїй  свідомості:  Пивоооо.  Голосом  Гомера  Сімпсона  та  з  його  ж  усмішкою  я  поглянув  у  відкриті  двері  купе,  де  стояв  якийсь  дивакуватий  чувак  з  банкою  пива  в  руках.  Ми  купили  собі  по  пляшці  пива  за  шалені  гроші.  
І  це  було  того  варте.  В  мене  була  не  скінченна  кількість  мексиканських  пессос,  тому  фінансовими  проблемами  я  не  переймався.  До  того  ж  після  такої  дружби  мені  вже  по  барабану.  Я  верхом  на  веселці  прямував  на  фестиваль.  
Потрапивши  в  програму  «Хто  кого  перелиже»  я  афігевший  знову  пішов  курити.  Цього  разу  я  стояв  перед  дзеркалом  і  видивлявся  прищі  на  моєму  обличчі.  Жодних  ознак  інородних  організмів  я  там  не  виявив  і  зі  словами  «Mission  Complete»  я  вийшов  прогулятись  нічним  потягом  де  смерділо  шкарпетками  пасажирів.  Я  задоволений  повернувся  на  своє  місце  і  потрапив  на  добре  старе  шоу  «Рамантік  батл».  Два  на  два  –  сиділи  наші  закохані  пари  і  тулились  один  з  одним.  В  мене  склалося  таке  відчуття,  що  вони  змагалися,  чия  пара  романтичніша.  З  боку  виглядало  це  так,  ніби  одні  романтично  проводили  час,  а  інші  бездарно  копіювали  їх  як  в  кривому  дзеркалі.  Криве  джеркало  було  хрінове.  Бачив  я  і  краще.  З  розбігом  подій  ці  обнімашкі  і  весь  цей  цирк  на  колесах  набирав  оборотів.  Кросівки  краще  б  мені  вилизала,  більше  толку  було  б  –  подумав  я  собі  і  продовжив  дивитися  черговий  випуск  діскавері  «Таємниці  дикої  природи».  Вони  теж  добре  надружились  і  вдарились  в  глибоку  ейфорію  своїх  нескінченних  почуттів,  на  що  мені,  чесно  кажучи  було  вже  пофіг  і  я  знову  пішов  курити  і  за  одно  поправити  краватку.  Таємничий  запах  квітучої  весни  літав  вагоном  і  романтичні  ліхтарі  мигали  весь  час,  ніби  в  якомусь  фільмі  жахів.  Всратись  можна.  Весь  вагон  забитий  пенсіонерами  і  лише  одне  купе  з  накуреними  мудаками  галасувало  всю  ніч,  не  даючи  спати  бідним  людям  похилого  віку.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2015
автор: Зайдисвіт