…

Небо  надалі  стогне  небо  надалі  плаче
Пальці  котили  сонце  рожеві  і  дитячі
Пальці  жіночі  пряли  з  нього  невтомно  нитку
А  чоловік  дивився  і  посміхався  зрідка
Небо  надалі  плаче,  груша  низенько  гнеться  
Діти  ситять  притихлі  –  може  й  гроза  минеться
Мати  борщу  зварила,  вистачить  догодити  
Дощику,  може  досить?    Хай  хоч  на  день  ще  літо
Діти  сидять  умиті,  діти  сидять  притихлі
Мати  говорить  –  добре,  ми  до  дощів  вже  звикли  
Все  то  у  неї  добре,  все  то  у  неї  гарно  
Навіть  коли  сутужно,  навіть  коли  так  хмарно
Витесав  батько  човен,  раптом  вода  здійметься
Мати  сорочки  шиє,  хліб  на  обід  печеться  
Повінь  сягає  неба,  голуб  летить  без  лавра
Це  лиш  на  день  сутужно,  це  лиш  на  осінь  хмарно

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2015
автор: NNNP