Пустота

[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм  немає  місця  на  землі,
                                                         але  вдосталь  в  нашім  серці…[/i]

Сонце  стало  нічною  зорею,
Сохнуть  квіти  у  літнім  саду.
Душу  біль  роз’їдає  іржею,
Залишаючи  там  пустоту.

Роз’їдає  так  люто,  бо  знаю,
Опустіла  сьогодні  земля,
І  відкрились  ворота  до  раю
Під  палаючий  звук  скрипаля.

Ти  не  грай  мені  пісню  криваву,
Не  тривож  мої  струни  німі,
Оберни  лиш  страждання  в  відвагу
Проживати  ці  дні,  як  у  сні:

Ніби  знову  запахло  весною
До  мурашок,  до  приступу  сліз,
Ніби    голос  знайомий  до  болю
Знову  кличе  до  рідних  беріз.

І  той  сон  дивовижна  реальність,
Закрадається  потай  в  думки.
Але  мрію  мою,  щиру  радість
Вщент  руйнують  останні  рядки:

Легше  гори  зрівняти  з  землею,
Океан  весь  розлити  в  пляшки,
Аніж  Вас  повернути  зорею
Хоч  на  відстань  моєї  руки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
Рубрика: Присвячення
дата надходження 09.09.2015
автор: Салтан Николай