Земля – немовби з печі сковорідка.
Якщо босоніж, мабуть, зашкварчить.
Весною дощ навідувався рідко,
А нині, схоже, має сто причин,
Щоб зовсім не приходити у гості.
Образився? Чи втратив інтерес?
І всі думки землі тепер – урозтіч.
Блукає зором в пустощі небес.
Але ні цятки на тій стелі круглій,
Лиш сонце-люстра – невмолимий кат.
Садам, городам хоч давай пілюлі –
Температурять – аж до сорока!
А день, мов рік.
Нема хвилинам ліку.
Спасибі ночі –
Легше трішки хоч.
Монахиня, вона втішає тільки.
А тут уже потрібен лікар – дощ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2015
автор: Ніна Багата