Ріжок гукає плем"я соколине,
Куріпку вполювати саме час,
Зламати крила, наче бадилину,
А потім іншій завтра ще й не раз...
Здригнеться сокіл зверхньо та нервово,
Бо серденьку кортить у небеса,
Тремтить шалено від притоку крові.
Вже сходить сонце, бризкає роса.
Йому не видно, на очах пов"язка,
Лише ріжок повітря знову рве.
Політ та здобич - волі дивна казка,
Хай мить, хай дві...заради них живем.
Колосяться хліба, шумить отава,
Прибігла птаха привітати день,
Знайшла зерно, зацокотіла жваво,
Зібралась сонцю щебетать пісень...
Страшенна хмара раптом світ закрила,
Завмерло серце, та невже кінець?
Летять ворожі нездоланні крила,
Надії крихти гасне каганець.
Припала до землі, щоб провалиться,
І погляд несміливо підняла
Очей чужих холодних, наче криця,
Торкнулась...і глибин не осягла.
Завмерло все, лиш зло осатаніло
Шипіло: "Бий, зламай та й у сідло!"
А в тих очах мелодія дзвеніла...
Не вірите?.. не вірте та було...
Вересень 2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605652
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2015
автор: Ліна Ланська