Як жаль: я не вмію літати,
Не зможу по хмарках пройтись,
Не зможу я небо обняти,
Сягнути в бездонную вись.
Як жаль: не побачу я Землю
Із неба крізь білі тумани,
Засліплену сонцем серпневим,
З птахами змагатись не стану.
Як жаль: я до зір не дістану,
Із місяцем не привітаюсь
І Всесвіту суть неосяжну
Ніколи я не розгадаю.
Здається, не вмію я заздрити,
Що маю – мені вистачає,
Та заздрю синичці і зяблику,
Усім, хто у небі літає.
... Прощальними криками в небі
Ключі журавлині летять
І мрію мою нездійсненну
На крилах несуть в теплий край.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605653
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2015
автор: Шостацька Людмила