Привіт тобі, мій брате,
Як там батьки, як сам?
Чи піднялись зарплати,
Чи знов пустий карман?
Те, що пишу про себе,
Батькам лиш не кажи,
Скажи, що все як треба,
Ну, трошки прибреши…
На фронті все так просто:
Там – ворог, тут – свої…
А з’єднує нас простір,
Де часто йдуть бої…
Коли снаряди кучно –
Працює міномет,
А ще коли і влучно,
То здав нас якийсь мєнт…
Бо тут таких багато,
Перевертнів-мєнтів,
Які мають зарплату
Від лугандонівців…
А ще в сепаратистів
Посібники тут є:
Ще вчора це чекісти,
Тепер – ОБСЄ…
Ми тут стоїм під кулями,
Там їде гумконвой –
Бурятів везуть фурами
І зеків «на убой»…
А ще везуть снаряди
В донецький воєнторг –
Це гумконвой для «вати»,
Що скоро ляже в морг…
Я чув по мінські зустрічі,
Хоч толку в них нема,
А НАТО тільки хмуриться,
Що в нас іде війна…
Спасибі хоч за санкції,
Що ввів Євросоюз,
Росія вже в прострації –
Це плата за аншлюс…
А от за волонтерів
Ми Бога молимо,
Бо ж в штабі ненажери,
Були б ми голими…
Тепер у нас провізія:
Ковбаси і борщі,
Одягнуті, під «кришею»
І пофіг нам дощі!
Ну, будь здоровий, брате,
Дзвони, не забувай…
Вітання мамі, тату
І хлопцям передай.
Закінчимо вже скоро,
Дай Боже, цю війну,
Скупаюсь раз у морі
І зразу ж повернусь!
10.09.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605718
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 10.09.2015
автор: Віктор Погуляй