мені би збігти
з турки у чашку
білою гущею
кращою кращою
до губ потрапити
насолодити
гіркою кавою
язик вкусити
та й зализати
маленьку ранку
морозом впасти
квіткою
ранком
нагодувати
грішнеє тіло
вміло щоб мліло
печивом
вміло
танути
линути
теплою ковдрою
ребер торкатися
геть невимовно
переміщатися
в іншу кімнату
світлу
простору
з видом дотепним
без думки докори
на море дивитися
і забуватися
і милуватися
в простір впиратися
пальцем у небо
вище
все вище
шшшшшшш....
то так треба?
збігати з турки
білим лелекою
в чашу з зубцями
клекотом спекою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: Ольга Ратинська