Ця таємниця,
Я мружусь від її сяйва, смак уст, як дотик
зверхнього, Над землею. Її крихітні долоньки-
-Все, коли ця панянка поправляє волосся я забуваюся,
чого ненавиджу її місто.
Теплі долоні пронизують світ, вона зупиняє мене,
ховає, привертає увагу людей до мене... оплакує наші дні,
підштовхує мене, скеровує, дарує усамітнення,
вона стискає моє плече.
І яка вона?...
Мала, я не маю такого щоб тобі сказати!
Почуття подиху навколо неї, змах крил, вона йде карати... (02.2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605868
Рубрика: Верлібр
дата надходження 11.09.2015
автор: Кому боляче?