Цибаті тополі стоять веретеном,
Уперлися в небо гострючі верхи,
А дуб попід хмари підставив рамена,
Тримає крилатих незримі шляхи.
Тремтить кругозір од вологи і спеки.
Чи більше, од випарів крови ряхтить?
Покриті червоним вкраїнські ацтеки,
Фіксують святу непорушну блакить.
Набої у мінусі, плюсами – зрада.
Летять Херувими із дуба униз.
Та пір’я не впинить навалу із «граду»,
Не сплатить родинам посмертний акциз.
Кипить в Іловайську червлена утрата,
Ніхто не озвучить усі імена.
Відречення істини тне біснувато:
Немає людини – проблеми нема.
Як вийшли з землі – повернулися в неї.
Тополі за хрест, за кадило – зірки,
Листопад дубовий хай справить кирею,
Щоб вкрити на костях німі номерки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605940
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 11.09.2015
автор: Нея