Зірвалася. Нарешті. Не лишилось
ні сил, ні часу, ні бажання. Ні тебе…
Куди і ділись наші ночі й твоє «мила»
куди і ділось… Волею небес
й неволею моєю. До світання.
Тепер я тільки в темряві живу.
Хіба воно завжди таке, кохання?
І вкотре поринаю в déjà vu…
Судилось – не судилось? Як у книжці:
«To be or not to be?» Це риторичне.
Хотілося з котом побути мишці
і навіть понадіятись на вічне…
…хотілося – не значить, що змоглося,
і після стуку відчиняють не всі двері.
Вона носила квіти у волоссі,
А він – знак завойовника імперій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606042
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2015
автор: makss