І ось вона...Така прекрасна муза
Вже вкотрий раз наснилася мені.
Та це не наяву...Вже вкотре ця медуза
Пекельно жалить серце уві сні.
Вона приходить рідко та раптово
І не можливо сон отой забуть...
Чому тікаєш ти від мене,мово
Коли побачиш ти прекрасну суть?
Її краса ласкава і привітна
І не можливо відвернуть очей.
Струнка та постать і тендітна
Такої більш нема серед людей.
Я вже не знаю сон це,чи реальність?
Чи сниться це мені,чи наяву?
Життя уже втрачає пунктуальність...
Не виживу без неї я,помру.
Таку красу не хочу я втрачати
Не відпущу її й нікому не віддам
І що краса та може означати?
Я молюся за неї всім Богам.
Така краса не може пропадати
Вона не згине й не помре.
За неї я готовий все віддати
Я сам помру,нехай вона живе.
Нехай вона живе і розквітає
Дарує людям радість і добро.
А мій чарівний сон вже догорає
Так хороше мені було.
Так,я повірив у кохання
Повірив в справні почуття.
Людська любов неначе катування
Вона не відійде у забуття.
Ще довго буде жити,розквітати,
На Богом даній нам землі.
По всьому світу буде панувати
І буде сниться уві сні мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606062
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.09.2015
автор: El DoRaDo