БРАТИ

Горів  колись  Костантинополь
І  з  берегів  ріки-Дніпра,
Літали  ''Чайки''  через  море,
Щоб  визволять  дітей  Хреста.

Як  з  шумом  весла  воду  пили,
Гарматний  подих-  воздух  грів,
І  лісом  стріл  пожар  гасили,
За  віру,  за  сестер  й  братів.

Зустрілись  два:  один  по  пояс
Оголений  і  на  плечах,
Мушкет  та  шабля,  вус  закручений,
Чуприна  й  люлька  у  зубах.

В  другого-ятаган  за  поясом;
Рукою  повід  натягнув,
Нараз  зхрестились  диким  поглядом,
Ударив  перший:-''Будь  -  що  -  будь!''

Із  піхов  шаблю  миттю  вихопив,
-''Ну  потанцюємо?''-спитав,
-''Що  бусурмане  очі  вирячив,
Чи  батька  рідного  впізнав?''

І  закрутились,  завертілися,
Хрипіли  коні  і  в  сідлі,
Шаблями  велетні  хрестилися,
Козак  і  турок.
Так,  чи  ні!?

-''За  неньку  мою  безталанну,
За  мого  брата,  сестру  Ганну,
За  те  село,  що  спопелили,
Та  за  сплюндровані  могили!''

А  турок  так  відповідав,
На  рідній  мові  козака,
Якби  ж  то  знати,  хто  навчав,
Може  наложниця  яка?


-''Шайтан  тобі  колись  був  братом
Й  стара  мабуть  ,вже  твоя  мати!
Сестра  у  мене  теж-  Гануся
Й  було  село!...''  Та  й  повернувся.

Козак  улучив  ту  хвилину,
Та  й  рубанув  його  з  плеча,
Прогнувся  турок  й  половину
Утратив  вуха.  Не  біда.

-''Ти  звідки  знаєш  мою  мову?''
Між  тим  козак  його  пита
-''І  що  то,  бачиш,  за  Гануся?''
Та  знай-  рубА    його,  ..рубА..

-''Село  моє  колись  спалили,
Малим  сюди  приволокли,
Сестра  за  мною,  до  могили,
Клялась  усю  дорогу  йти.''

-''То  значить  ти  не  бусурманин?''
-''Ні!  Як  хрестили  -нарекли
Пилипом,  щоб  були  для  Ганни,
З  Марком,  її  захисники.''

Тут  зупинивсь  на  мить  рубака:
-''Як  ти  сказав,  Пилипе,  стій?!
Невже  ж  ти  не  обіймеш  брата,
І  де  сестра,  де  місяць  мій?''

-''Сестра?  Сестра  тепер  в  палатах!
І  місяць  в  неї  над  шатром,
А  щоб  Ганусю  захищати,
Султанові  я  бив  чолом!''

Змією,  блиснув  лезом  жала,
(Упрів  в  одежах  й  трохи  зблід),
-''Отут  кінець  твого  начала!''
Погас  Маркові  білий  світ.

Підступність  цю  не  вихваляйте!
Та  знати  мусить  наш  народ;
Цараям  чужим  не  присягайте,
Тойді  не  втратимо  клейнод!
25.04.10

1.Клейноди  ;  тут-  символ  влади.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606073
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 12.09.2015
автор: LeGrand