Сонечко пензликом осінь малювала,
сонячним зайчиком привіт посилала,
а зайчики у вікно стрибнули
і дітям сонним очки мазнули.
Тонкий промінчик сонце послало
і сонних діток за щічки торкало:
просинайтеся швидко, малята,
уже ранок приходить до хати.
Уже сонце над двором стоїть
і не знає, як розбудить:
сплять малята та ще звірята,
іграшки на ковдрі та в шафі.
Спить у хаті зранку ще малеча,
на подушці з ними – зайчик Сеня,
а на ковдрі спить котик Ярошка,
сердитий він, але трошки.
Солодко спав Петя-ведмежатко
і йому снились шоколадки,
молочні там були і чорні,
смачні усі, а ще фруктові.
Лоскотало сонце діток сонних,
не хотіли встати, ковдру залишати,
та вже лине з кухні запах пирога…
Добрий ранок, сонце, вставати пора!
Анімація із інтернету.
11.09.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606100
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 12.09.2015
автор: Светлана Борщ