Напруження твоїх нервів давно перетнуло усі межі міцності.
Ти просто чекаєш останнього збільшення навантаження.
Не мають більш жодного значення всі твої погляди, мрії, цінності
й, тим паче, про тебе яке в кого складеться враження.
Довкола наповнені кров'ю і брудом протести, повстання, вироки.
Кидають за грати, вводять в оману, що зникли безвісті,
продають наші душі за безцінь дияволу кляті виродки,
віддаючи себе, мов повії, тій самій нечисті.
Надія, яку ти міг вкотре втратити, буде останнім незламним стимулом.
Віра у себе стане єдиною в серці цінністю.
І хтось небайдужий крикне: "Тікай, щоб в безодню тебе не скинуло!"
Тікати - останнє, що ти робитимеш перед вічністю .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606151
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2015
автор: Любомир Винник