Вона ще ніколи не обіймала так -
Неначе печаль горіла в її руках,
Неначе прощаючись, неначе востаннє могла
Отак
Мене обіймати.
В її очах змішалися розпач і страх,
І відчай потріскував на її збліділих вустах,
І я так хотів про щось її запитати,
Але, як завжди, змовчав.
Вона все життя тримала на своїх плечах...
Сьогодні цей погляд...Він ясно щось прокричав...
І я відступив, відпустив. І я залишив її так..
Мені стало звичним - отак її залишати.
Який то був місяць? Якого то було числа?
Я бачив, я чув як тремтіла її душа,
І я вже тоді відчув, я це відчував -
Її цей фінал розчавить.
Вона ще ніколи не обіймала так -
Неначе печаль горіла в її руках,
Неначе прощаючись, неначе востаннє могла
Отак
Мене обіймати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2015
автор: Sandra CurlyWurly