Пропалюють ніч і вриваються в душу.
Такі незабутні й розумно-пророчі.
І лише чесно зізнатися мушу -
Я й не знав, що бувають такі очі.
Тонкі і красиві, немов би із раю.
Ці гострі кутки і тріщинки грубі.
І лише чесно зізнатися маю -
Я й не знав, що бувають такі губи.
Золотом тихо на плечі спадає,
На вітрі пливе, як у полі колосся.
І лише чесно я визнати маю -
Я й не знав, що буває таке волосся.
Б'ють током, коли їх лише торкаюсь,
В них холод зим і пекельні муки.
І я лише чесно зізнаюсь -
Я й не знав, що бувають такі руки.
Світлим вогнем зігріваєш душу.
Я думав, зі мною такого не буде!
Та тепер лише тихо зізнатися мушу -
Я й не знав, що бувають такі люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606219
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2015
автор: smth