Холодні ночі й зимні ранки.
І запах яблук у саду.
Налізло листя знов до ґанку,
Пожовкле, наче у меду.
Пусті давно лелечі гнізда.
Високо квилять журавлі.
Пора збиратися до міста.
Асфальт тепліший від землі.
Опівдні сонце ще зігріє,
Та день занадто вже змалів.
Холодний вітер рвучко віє
І сивий дим несе з полів.
Вже сонні мухи й тихі бджоли.
Зхолола у ріці вода.
А листя сиплеться додолу,
У вікна й двері загляда.
Замкну усе, поїду в місто.
У рев машин і вир юрби.
Де уночі вогнів намиста
Вкривають доли і горби.
А тут життя без мене піде
Аж до наступної весни.
Та все ж цей дім, у розпал літа,
Ввійде в мої зимові сни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606253
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2015
автор: Іван Домовитий