нам разом бути неможливо,
встромляєм цвяхи у серця
і так страждаємо красиво,
щоніч вмираєм докінця.
коли ми разом - урагани -
усе холоне... ми - біда.
до рук чіпляємо кайдани,
руйнуєм душі... світ - вода:
ми досягли - ось розставання,
втекли від почуттів тюрми.
вуста холонуть від прощання,
тепер у вічності зими.
є ти і я, а "нас" забудем
і ніби дихати так легше,
порізно нам найкраще буде,
та почуття чомусь як вперше...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2015
автор: melamori