[i]Твої слова вже зовсім скам`яніли,
Тремтять і ледь зриваються із вуст.
А очі, що горіли, потьмяніли
Від солоду отих нічних розпуст.
Мене безжалісно розбила, роз'єднала
Дорога не близька твоя, терниста.
Краплинками свідомість відлітала,
І совість розгоралася нечиста.
А хочеш, прохолодою легкою,
Гарячим подихом торкнуся губ твоїх?
І як ти любиш, я дощем піду з грозою,
В тобі втопивши свій зрадливий гріх.
Слова вже стали зовсім кам'яними,
Так схожі на мою безсилу осінь.
І я очима, на любов, дивлюсь хмільними,
Коли від мене ти пішов назовсім.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2015
автор: Karo