В обійми мертвої,застиглої пустелі,
Посипалися зорі, що вогняним хвостом,
Ще дужче різали
Розірване небесне полотно.
Пройшло ще трохи часу,
Загоїлись всі рани,
Дощі пройшли
Надавши поштовх для життя.
І з тих обуглених й потрощених зірок
Щось проросло...
Таке не винне, й безталанне...немовля,
Ще не розтоптана людиною "л......в"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Сташенко Владислав