Повзти на кладовище, загорнувшись у сіру простінь.
Повзти навколішки, обдираючи геть зап'ястя.
Голосити так, наче тебе забиває осінь.
Розбиватись посудом. Тобі, дорогий, на щастя.
Скитатись старою вулицею. Зимою тліти.
Холодною плиткою лягти на твою підлогу.
Згадувати часто, як обожнюють тебе діти.
Жити чи існувати, свято чекаючи діалогу.
Писати листи, які не відправити згодом.
Тремтячі руки стискати все дужче й дужче.
Стати у твоїй спальні старим комодом.
Стати опорою твоїй чайній кружці.
Теплою ковдрою залишатись зранку.
Твої родимки ледве торкати оком.
Споконвічно скаржитись на твою мовчанку.
Ти проріс у мені пороком! Ти проріс у мені пороком...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Луноокая