Вдягну на вітер гамівну сорочку,
Закрию дощ в комору, хай поспить.
Із осінню на старому візочку
Дарунки буду щедро розвозить.
Привезу щастя Юліанці вранці,
І власний жовтень Яночці віддам.
Щоб потурав найменшій забаганці.
А залишок я літечка продам.
На гроші, що сама наторгувала
Куплю Вам всім по здійсненню мети.
Маленька Віда довго чаклувала,
Між душами будуючи мости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2015
автор: Відочка Вансель