Я згину не залишивши нічого
Ні пам’ятки, ні згадки, нічогісінько
Ані свого, ані чужого
Просто випаруюсь, просто зникну
Ні сліду
Одні вірші, і ті не дуже
Я просто піду
Може хоча б ти згадаєш, друже
Зникну як і не було
Закопають і забудуть
Згниє моє улюблене житло
Як і я, замість нього кущі будуть
Одне залишити я можу
Одне в житті лише творю
Слово – моє життя негоже
Залишу душу я свою
А раптом і згадають
Мене колись, скажуть «Була така людина -
он де її забута домовина»
І вкажуть пальцем, і запам’ятають
І тихо вітер над хрестом повіє
Душа підніметься у вись
Крізь хмари сонце насип мій пригріє
І я не пожалкую, що писав колись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2015
автор: Олександр Бондарчук