Дістали нас
у нашій хаті.
Протухлі спори плісняви,
Ці безнадійні і розпяті,
Нащадки темної доби.
СучкИ сліпі,
зґвалтована умора.
Були ж учора, козаки…
Тепер коліньми до упора,
Нагнули раком, чужаки.
Раби німі,
сховались в нори.
Землею вкрились, як кроти.
Бодай були ви там схололи
У схронах тьми і мерзлоти.
Воли тупі,
кастровані жид.ми.
Вериги самі дурні одягли.
І вас умили вашими ж соплями
Й руками голими взяли.
Наживка ви,
«обранців» божих,
Немає вас, ви пустота.
Прийшли в цей світ в подобі божій
Та вас давно уже нема.
У стійлі бидло,
ремигає.
З під ніг підстилочку жує.
В підстилку сцить, стоїть, куняє,
Нам би.ло жити не дає.
Та бути,
бути нашім святі.
Вже точить коник копито.
Вам не на вибори трикляті,
Підете с.ки у АТО!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606907
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 15.09.2015
автор: Дід Миколай