Лист з війни

Він  не  писав  до  неї  вже  півроку,
Життя  її  перетворилося  на  муку.
Вона  чекає  на  того  листа,
А  дитя  плаче:«  Я  хочу  до  тата!».
Бере  дитя  на  руки,  до  себе  пригортає
Й  по  мало  обличчя  слізьми  омиває:
«  Не  знаю,  де  тато  й  коли  він  прийде,
А  може,  й  смерть  його  омине…
Він  там  ,на  війні,  нас  всіх  захищає…
Його  товаришів  уже  в  живих  немає…
А  може,  і  його  самого  вже  нема…
Дитино  моя,  що  ж  бо  я  тобі  кажу?!
Для  тебе  й  батька  твого  я  живу
Тебе  одного  я  люблю…  і  тато  любить
І  він  прийде…  якщо  доля  не  згубить.
Ні,  прийде!  Я  обіцяю  тобі,  сину
До  нього  я  думками  лину
І  знаю  важко  на  війні  йому
Та  він  пішов  за  нашу  Батьківщину!
Їх  там  багато,  він  не  один…
Лиш  час  лякає  й  його  плин…»
Вона  кладе  дитину  в  ліжко
І  йде  читати  знову  нишком
Листа  останнього  від  нього
З  думкою,  що  отримає  нового.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607028
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.09.2015
автор: Роксолана Хомин