Біль. Всюди біль. Якби закрити очі.
Кричить душа і закипає кров.
А потім прокидаюсь серед ночі.
І знову біль, страждання, знов і знов!
Хіба кінець коли-небудь настане?
Хіба прийде стражданням тім кінець?
І захід сонця став як кров, багряним.
Знесилено сідаю на стілець.
Гармати. Гуркіт. Крик. Утома. Сльози.
Так день у день. А потім - ніч у ніч.
Весь час напружено чекають у тривозі
Десь рідні. Так, війна – жахлива річ.
Але надія в серці не вмирає,
Але в очах ще світиться тепло,
Бо ми, хоча б, за що боротись, знаєм.
За рідну землю - всі до одного.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607031
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.09.2015
автор: Виктория Тори