Бродила Всесвітом галактика німа,
обгорнута у шкуру маргінала
А вслід за нею, наче крадькома,
одна душа повільно шкутильгала
Неслась вона без слова, без жалю,
ображена на наміри Господні:
ховатися за блиском кришталю, -
тягатися із величчю безодні
Хилила голову покорена, проте:
так боляче сприймати все на віру,
невдячна справа – вірити в пусте
під важкістю холодного ефіру
Ходити вслід, нести чужі хрести
і марнувати силу надприродну,
щоби з іскри багаття розвести
і осліпити променем безодню
Та встигло серце терном обрости,
без світла швидко меркнуть і клейноди
Замало в нас від Бога доброти
і забагато розуму й свободи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2015
автор: Тарас Слобода