Ти помічаєш? Його звички і фрази стають твоїми
Манера жестів і нерв міміки це доводить.
Вже до біса слова, що на стінах пишуть злі аноніми
І без нього, небо, не треба мені свободи.
Солодкість і в'язкість рими, зазвично, надходить ніколи
Думки ж бо зайняті, мов потусторонні боги.
Ми терені печалей, сльози маршрутних таксі збороли
Але бісову гордіть, нажаль, так і не змогли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607209
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2015
автор: Весна Туманова